9=GỬI N. MARKEVICH
Hỡi con đại bàng xám của tôi ơi
Cây đàn ban-đu-ra thân mến!
Anh có đôi cánh để mà bay
Anh có thời gian và sức mạnh.
Xin anh hãy bay về Ukraina
Nơi người ta đợi chờ anh và yêu mến
Tôi ao ước được theo anh về
Nhưng mà có ai chào đón?
Tôi cô đơn ở nơi này
Và ở Ukraina cũng thế
Tôi là một kẻ mồ côi
Như ở nơi xứ lạ.
Con tim cô đơn than thở
Tôi cô đơn… mà Ukraina quê hương
Thảo nguyên rộng mênh mông!
Ở đó ngọn gió trên đồng
Như với người thân trò chuyện
Ở đó tự do trên đồng rộng
Ở đó có biển xanh
Ca tụng Chúa và biển rì rầm
Xua đi buồn khổ
Ở đó những ngôi mộ cổ
Chuyện trò với cơn gió ngang tàng
Cơn gió trên thảo nguyên
Mang những lời buồn bã:
“Một thời oanh liệt đã qua
Không còn quay về nữa…”
Giá được nghe và bay như gió
Giá mà tôi được khóc cùng
Chỉ tiếc một điều rằng phận số
Bắt tôi sống giữa những người dưng.
[1840]
9=Н. Маркевичу
Бандуристе, орле сизий!
Добре тобі, брате:
Маєш крила, маєш силу,
Є коли літати.
Тепер летиш в Україну —
Тебе виглядають.
Полетів би за тобою,
Та хто привітає.
Я й тут чужий, одинокий,
І на Україні
Я сирота, мій голубе,
Як і на чужині.
Чого ж серце б'ється, рветься?
Я там одинокий.
Одинокий... а Украйна!
А степи широкі!
Там повіє буйнесенький,
Як брат, заговорить;
Там в широкім полі воля;
Там синєє море
Виграває, хвалить бога,
Тугу розганяє;
Там могили з буйним вітром
В степу розмовляють,
Розмовляють сумуючи,
Отака їх мова:
«Було колись — минулося,
Не вернеться знову».
Полетів би, послухав би,
Заплакав би з ними...
Та ба, доля приборкала
Меж людьми чужими.
С.-Петербург, 9 мая 1840
9=Н. Маркевичу
Бандуристе, орле сизий!
Добре тобі, брате:
Маєш крила, маєш силу,
Є коли літати.
Тепер летиш в Україну —
Тебе виглядають.
Полетів би за тобою,
Та хто привітає.
Я й тут чужий, одинокий,
І на Україні
Я сирота, мій голубе,
Як і на чужині.
Чого ж серце б'ється, рветься?
Я там одинокий.
Одинокий... а Украйна!
А степи широкі!
Там повіє буйнесенький,
Як брат, заговорить;
Там в широкім полі воля;
Там синєє море
Виграває, хвалить бога,
Тугу розганяє;
Там могили з буйним вітром
В степу розмовляють,
Розмовляють сумуючи,
Отака їх мова:
«Було колись — минулося,
Не вернеться знову».
Полетів би, послухав би,
Заплакав би з ними...
Та ба, доля приборкала
Меж людьми чужими.
С.-Петербург, 9 мая 1840
10=NHỚ STERNBERG
Đi về chốn xa xôi
Ngắm nhìn bao nhiêu thứ
Nhìn mãi rồi buồn nhớ
Anh hãy nhớ về tôi.
1840
_____
*Vasily Ivanovich Sternberg (1818-1845) – họa sĩ, bạn thân của Taras Shevchenko thời học ở Học viện Mỹ thuật.
10=На незабудь Штернбергови
Поїдеш далеко,
Побачиш багато;
Задивишся, зажуришся, —
Згадай мене, брате!
[S. Petersburg
11=HÃY NGỦ ĐI TIM ƠI
Có điều gì nặng nề, đau đớn thế?
Để con tim nức nở muốn kêu lên.
Thôi đi tim, mi đừng như con trẻ
Điều gì làm mi lo lắng không yên?
Mi đói, rét hay là mi muốn ngủ?
Hãy ngủ đi, im lặng đến muôn đời!
Thôi cứ hãy mặc con người ác quỉ
Nhắm mắt vào và hãy ngủ tim ơi!
13-11-1844
11=Чого мені тяжко, чого мені нудно
Чого мені тяжко, чого мені нудно,
Чого серце плаче, ридає, кричить,
Мов дитя голодне? Серце моє трудне,
Чого ти бажаєш, що в тебе болить?
Чи пити, чи їсти, чи спатоньки хочеш?
Засни, моє серце, навіки засни,
Невкрите, розбите,— а люд навісний
Нехай скаженіє... Закрий, серце, очі.
13 ноября 1844, СПБ
11=Чого мені тяжко, чого мені нудно
Чого мені тяжко, чого мені нудно,
Чого серце плаче, ридає, кричить,
Мов дитя голодне? Серце моє трудне,
Чого ти бажаєш, що в тебе болить?
Чи пити, чи їсти, чи спатоньки хочеш?
Засни, моє серце, навіки засни,
Невкрите, розбите,— а люд навісний
Нехай скаженіє... Закрий, серце, очі.
13 ноября 1844, СПБ
12=GỬI GÔ-GÔN
Một ý nghĩ trước, một theo sau
Một thắt
trong tim, một khổ đau
Một đang
khóc thầm trong hờn giận
Giữa
trái tim này - trời thấy đâu!
Nỗi lòng
biết ngỏ cùng ai
Biết tìm
đâu thấy
Người
hiểu và thân ái
Với
những dòng này?
Tất cả
đều mù, tất cả điếc
Tất cả
gục xuống dưới xiềng gông
Bạn cười
còn tôi khóc
Hỡi
người bạn lớn
Nước mắt
có ích gì không?
Chỉ cây
cỏ tầm thường
Mới
không nghe tiếng khóc
Của quê
hương.
Người
cha già không giết
Đứa con
yêu của mình
Vì tự
do, vì danh dự, vinh quang
Của
Ukraina yêu dấu.
Không
giết mà nuôi
Nuôi Sa
hoàng, nuôi cuộc chiến
Rồi gửi
đến mà nói rằng
Đây là
sự đóng góp của chúng tôi
Cống vật
cho ngôi vàng
Dâng cho
người ngoại quốc...
Thì biết
làm sao được bây giờ
Tôi và
bạn sẽ cười và khóc.
30-12-1844
12=Гоголю
За думою дума роєм вилітає,
Одна давить серце, друга роздирає,
А третяя тихо, тихесенько плаче
У самому серці, може, й бог не побачить.
Кому ж її покажу я,
І хто тую мову
Привітає, угадає
Великеє слово?
Всі оглухли – похилились
В кайданах… байдуже…
Ти смієшся, а я плачу,
Великий мій друже.
А що вродить з того плачу?
Богилова, брате...
Не заревуть в Україні
Вольнії гармати.
Не заріже батько сина,
Своєї дитини,
За честь, славу, за братерство,
За волю Вкраїни.
Не заріже – викохає
Та й продасть і різницю
Москалеві. Це б то, бачиш,
Лепта удовиці
Престолові-отечеству
Та німоті плата.
Нехай, брате. А ми будем
Сміяться та плакать.
30 декабря 1844, С.-Петербург
12=Гоголю
За думою дума роєм вилітає,
Одна давить серце, друга роздирає,
А третяя тихо, тихесенько плаче
У самому серці, може, й бог не побачить.
Кому ж її покажу я,
І хто тую мову
Привітає, угадає
Великеє слово?
Всі оглухли – похилились
В кайданах… байдуже…
Ти смієшся, а я плачу,
Великий мій друже.
А що вродить з того плачу?
Богилова, брате...
Не заревуть в Україні
Вольнії гармати.
Не заріже батько сина,
Своєї дитини,
За честь, славу, за братерство,
За волю Вкраїни.
Не заріже – викохає
Та й продасть і різницю
Москалеві. Це б то, бачиш,
Лепта удовиці
Престолові-отечеству
Та німоті плата.
Нехай, брате. А ми будем
Сміяться та плакать.
30 декабря 1844, С.-Петербург
13=ĐỪNG GHEN CHI NGƯỜI GIÀU
Đừng ghen chi người giàu
Người giàu không biết đến
Tình yêu hay lòng kính trọng
Người giàu chỉ mua chúng mà thôi.
Cũng
đừng ghen chi kẻ mạnh
Kẻ đó áp
bức mọi người
Đừng
ghen chi kẻ vinh quang ngời ngời
Bởi
chính kẻ này rất biết
Yêu hắn
chẳng có ai
Nhưng
niềm vinh quang khó nhọc
Hắn
giành được bằng nước mắt
Chỉ mua vui
cho thiên hạ mà thôi.
Những
người trẻ tuổi gặp nhau
Rồi yêu
nhau, không bàn cãi
Ngỡ
thiên đường nhưng nhìn vào sẽ thấy
Đang cựa
mình nỗi khổ đau...
Hãy đừng
ghen với một người nào
Mà hãy
nhìn ra thế giới:
Trên mặt
đất chẳng có thiên đường
Và cả
trên trời cũng vậy!
4-10-1845
13= Не завидуй багатому
Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
А молоді як зійдуться,
Та любо, та тихо,
Як у раї,— а дивишся:
Ворушиться лихо.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.
4 октября 1845, Миргород
13= Не завидуй багатому
Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
А молоді як зійдуться,
Та любо, та тихо,
Як у раї,— а дивишся:
Ворушиться лихо.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.
4 октября 1845, Миргород
14=BỨC THƯ GỬI NHỮNG ĐỒNG BÀO
CỦA TÔI, NHỮNG NGƯỜI ĐÃ CHẾT, NHỮNG NGƯỜI ĐANG SỐNG VÀ NHỮNG NGƯỜI CHƯA SINH RA TRÊN ĐẤT UKRAINA CŨNG NHƯ
Ở NƯỚC NGOÀI
Đêm dần buông
Trời tranh tối, tranh sáng
Mọi người sau công việc nhọc nhằn
Tất cả đều thiếp ngủ.
Chỉ mình tôi ngồi khóc như người nguyền rủa
Đêm cũng như ngày
Chốn ngã ba đông người
Nhưng không ai nhìn thấy
Nước mắt của tôi
Họ không nghe, không biết
Rằng người ta bán đứng sự thật
Đem xiềng gông đổi lấy xiềng gông
Người ta cười chế nhạo trời xanh
Người ta đặt ách áp bức
Gây nên những đau thương tang tóc
Và gieo
rắc tai hoạ cho con người
Điều gì
sẽ xảy ra? Xin chờ đó
Rồi các
anh sẽ thấy ngay thôi!
Xin hãy
nhớ ra, hãy hồi tỉnh lại
Những
con người ngây dại mất trí khôn!
Hãy nhìn
về chốn thiên đường
Nhìn về
Ukraina quê mẹ
Hãy yêu
Người bằng trái tim chân thật
Dù quê
hương chỉ là đống tro tàn!
Hãy đứng
dậy, hãy vứt bỏ xiềng gông
Hỡi
những người anh em đang đâu đó
Chốn quê
người xin đừng tìm gì cả
Mà tìm
chẳng thấy đâu
Cả bầu
trời ở trên đầu
Hay dưới
cánh đồng xứ khác
Chỉ
trong nhà mình - có sự thật
Và sức
mạnh, ý chí, tự do.
Không ở
đâu còn có Ukraina
Không ở
đâu có sông Đnhép khác
Thế mà
các anh cứ hướng về phương xa
Để tìm
kiếm cho mình niềm hạnh phúc.
Hạnh
phúc thánh thần là tự do, tự do!
Và tình
đoàn kết anh em! Nếu tìm thấy
Hãy mang
nó từ phương xa
Hãy đem
về Ukraina.
Những
lời to tát ở đây không thiếu
Tất cả
đều ở đây.
Còn các
anh nói với mọi người
Rằng
trời sinh các anh ra chẳng để làm gì cả
Để các
anh không nghe theo điều dối trá
Hãy nhớ rằng cha ông ra sao thì các anh
cũng sẽ thế mà thôi.
......................................................
………………………………..
………………………………..
Phải
thấu hiểu vinh quang của tổ tiên
Của cha
anh
Và đừng
tự dối mình
Hãy học
hỏi và hãy đọc
Hãy biết
học cái hay người khác
Và nhận
biết cái của mình
Mẹ của
mình ai bỏ quên
Thì
người đó bị ông trời trừng trị
Và những
đứa con người đó
Sẽ không
cho người đó bước vào nhà
Những
người lạ cũng tránh xa.
Người
nào ác độc
Sẽ không
tìm thấy trên mặt đất
Nhà cửa
và sự chào mời
Thật đau
đớn cho tôi
Chỉ đi
nhớ về những ngày buồn tủi
Và đau
khổ của cha ông
Tôi biết
làm sao để quên?
Dù tôi
muốn quên khuấy
Một nửa
cuộc đời
Vinh
quang là thế đấy
Vinh
quang Ukraina của tôi.
Các anh
hãy đọc xem
Để không
ngủ mà mơ thấy tất tần tật
Những
điều không sự thật
Và để
những nấm mồ
Được mở
ra trước mắt.
Để các
anh hỏi những người khốn khổ:
Ai, ở
đâu và họ chết vì sao?
Hãy coi
những người anh em thiểu số
Như anh
em ruột thịt của mình
Hãy để
cho người mẹ của các anh
Được mỉm
cười lần đầu tiên trong thế kỉ!
Để mẹ ôm
những đứa con của mẹ
Bằng
cánh tay chắc nịch của mình
Và mẹ
hôn những đứa con
Bằng đôi
môi tự do và độc lập
Để quên
đi điều khổ nhục
Từ nhiều
thế kỉ đã xa
Cho sống
dậy niềm vinh quang khác
Vinh
quang của Ukraina
Và để
cho ánh sáng
Lặng lẽ
chiếu khắp nơi
Hãy ôm
nhau, hỡi những người anh em của tôi ơi
Tôi van
xin và tôi cầu khẩn!
14-12-1845
14=І мертвим, і
живим,
і ненарожденним землякам моїм
в Украйні і не в Украйні
моє дружнєє посланіє
Аще кто речет, яко люблю бога,
а брата своего ненавидит,
ложь есть.
Соборно[е] послание Иоанна. Глава 4, с.20
І смеркає, і світає,
День божий минає,
І знову люд потомлений
І все спочиває.
Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І господа зневажають,
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають,
А що вродить? побачите,
Які будуть жнива!
Схамениться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивиться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу
Та й більш нічого. Кричите,
Що бог вас создав не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
. ………………………..
…………………………
…………………………
Живу славу дідів своїх
І батьків лукавих.
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тіжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
Отак і ви прочитай[те],
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників, кого, коли,
За що розпинали!
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата –
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословіть дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
14 декабря 1845, Вьюнища
і ненарожденним землякам моїм
в Украйні і не в Украйні
моє дружнєє посланіє
Аще кто речет, яко люблю бога,
а брата своего ненавидит,
ложь есть.
Соборно[е] послание Иоанна. Глава 4, с.20
І смеркає, і світає,
День божий минає,
І знову люд потомлений
І все спочиває.
Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І господа зневажають,
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають,
А що вродить? побачите,
Які будуть жнива!
Схамениться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивиться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу
Та й більш нічого. Кричите,
Що бог вас создав не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
. ………………………..
…………………………
…………………………
Живу славу дідів своїх
І батьків лукавих.
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тіжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
Отак і ви прочитай[те],
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників, кого, коли,
За що розпинали!
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата –
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословіть дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
14 декабря 1845, Вьюнища
